- Отримати посилання
- X
- Електронна пошта
- Інші додатки
- Отримати посилання
- X
- Електронна пошта
- Інші додатки
Італійські дослідники взаємодії людей з роботами спробували переконати 27 піддослідних довіряти роболеному розуму під час гри. Їх попросили розмістити уявні предмети у потрібному порядку разом із роботом та дали почути його власні роздуми. Внутрішній голос робота відрізнявся за тональністю, тому учасники добре його відрізняли. Пізніше дослідження показало, що люди більше довіряли грі з роботом, у якого думки вголос. Зі своїм дослідженням вчені виступили на зібранні SCRITA 2021, а передвипуск доступний на сайті arXiv.
Як довіряти роботу?
Довіра — це психологічний стан, який не має одного визначення. З психологічної точки зору, є два погляди на довіру між людьми. З одного боку, довіра є сталою рисою, яка утворюється з досвідом з раннього віку. З іншого боку, довіра описується як мінливий стан, на який впливають пізнавальні, чуттєві та суспільні явища. Але в цілому вчені погоджуються, що довіра визначається двома основними ознаками: добрі очікування та готовність бути вразливим і бути під загрозою. Але крім досліджень психологів і життєзнавців, довіра стала однією з головних речей досліджень у взаємодії людини з роботами. Роботи можуть бути корисними у величезній кількості галузей від дозвілля до цілительства, але їхня корисність обмежується в тому числі нашим ставленням до них. Чим вища складність роботів і їхня здатність діяти в непередвиджуваних випадках, тим сильнішою стає наша довіра до їхніх рішень. У взаємодії людини з роботами, довіру можна визначити як «установка на те, що робот допоможе досягти замірів людини у випадку з високою невизначеністю». Згідно з цим, довіра між людиною і роботом виникне у межах взаємодії між чинниками, пов'язаними з людиною, наприклад, особистісними рисами, чуттєвими і пізнавальними особливостями, чинниками, пов'язаними з роботом, наприклад, ум, зрозумілість, людиноподібність та чинниками, пов'язаними з навколишнім середовищем, наприклад, взаєморозуміння, культура. Що стосується чинників, пов'язаних із роботами, дослідження показали, що люди схильні більше довіряти тим роботам, які виглядають і поводяться як люди. Крім того, довіра підвищується, коли люди мають чітке уявлення про те, чому, коли і як чинить робот.
Так, за словами людей, їм вдається створити точний уявний утвір можливостей робота і простіше співробити.
Як довіряти роботу?
Довіра — це психологічний стан, який не має одного визначення. З психологічної точки зору, є два погляди на довіру між людьми. З одного боку, довіра є сталою рисою, яка утворюється з досвідом з раннього віку. З іншого боку, довіра описується як мінливий стан, на який впливають пізнавальні, чуттєві та суспільні явища. Але в цілому вчені погоджуються, що довіра визначається двома основними ознаками: добрі очікування та готовність бути вразливим і бути під загрозою. Але крім досліджень психологів і життєзнавців, довіра стала однією з головних речей досліджень у взаємодії людини з роботами. Роботи можуть бути корисними у величезній кількості галузей від дозвілля до цілительства, але їхня корисність обмежується в тому числі нашим ставленням до них. Чим вища складність роботів і їхня здатність діяти в непередвиджуваних випадках, тим сильнішою стає наша довіра до їхніх рішень. У взаємодії людини з роботами, довіру можна визначити як «установка на те, що робот допоможе досягти замірів людини у випадку з високою невизначеністю». Згідно з цим, довіра між людиною і роботом виникне у межах взаємодії між чинниками, пов'язаними з людиною, наприклад, особистісними рисами, чуттєвими і пізнавальними особливостями, чинниками, пов'язаними з роботом, наприклад, ум, зрозумілість, людиноподібність та чинниками, пов'язаними з навколишнім середовищем, наприклад, взаєморозуміння, культура. Що стосується чинників, пов'язаних із роботами, дослідження показали, що люди схильні більше довіряти тим роботам, які виглядають і поводяться як люди. Крім того, довіра підвищується, коли люди мають чітке уявлення про те, чому, коли і як чинить робот.
Так, за словами людей, їм вдається створити точний уявний утвір можливостей робота і простіше співробити.
Навіщо робот розмовляв сам з собою?
Внутрішнє мовлення — це значиме, хоч і невловиме психологічне явище, коли людина нібито розмовляє сама із собою. Його зазвичай визначають як особисте сприйняття мови — подібно до того, як у дитинстві ви слідували вказівкам дорослих, зараз ви слідуєте таким же, тільки від самих себе, хіба що не промовляючи їх уголос. Вчені вважають, що внутрішнє мовлення необхідне для психологічної рівноваги людини, оскільки пов'язане із самосвідомістю та пристосуванням до середовища. Через те, що розмова самим із собою вголос теж належить до цього явища, у роботів його здійснюють за допомогою відкритого мовлення. У цій роботі дослідники з інституту Палермо вирішили перевірити, чи може така властива людям поведінка сприяти взаєморозумінню з роботом. Вони гадають, що почувши думки робота, люди зможуть хутчіше і впевненіше створити уявлення про нього, краще розуміти його дії та це сприятиме приписуванню йому людських якостей, що вкінці підвищить довіру.
Тому вчені попросили 27 добровольців зіграти разом з алгоритмом у гру, у якій вони повинні співтрудитися для досягнення спільного заміру — правильно розставити предмети. На планшеті вони отримали уявний стіл із приладдям, яке потрібно було розставити відповідно до столового етикету. Учасник може перетягувати посуд, може просити про це робота та видіти його дії. При цьому вони будуть чути як слова робота, якими він звертається власне до них, так і його думки, які він буде промовляти вголос з іншою висотою звуку так, щоб їх можна було легко відрізнити. Така проста гра дозволить вивчити і суперечності між людьми та роботом, наприклад, якщо попросити робота зробити неправильну дію, і загальне враження від спільної роботи з дієвказами алгоритмами.
Думки робота тихі?
Внутрішнє мовлення висловлює цінності робота, особисті переконання та його думки щодо плідності і дій учасників у дружньому та розмовному вигляді. Воно зведене на пізнавальній архітектурі, яка спирається на взаємодійне коло, колообіг між сприйняттям робота, що він видить або чує, діями та пам'яттю. Внутрішнє мовлення показує мислення, якими робот орудується, щоб продовжувати грати: наприклад, глядає нових відомостей з довкілля або роздумує над діями. Під час взаємодії робот може вирішити щось зробити, наприклад, відмовитися виконати запит учасника.
Щоб оцінити, чи впливає внутрішнє мовлення робота на довіру, кожен доброволець пройшов опитування до та після гри. Після цього вчені отримали дані, що рівень довіри учасників і сприйняття ними людиноподібних ознак робота підвищуються після гри. Однак важливо сказати, що існує два основні обмеження, що впливають на ці висліди: відсутність наглядачів і невеликий розмір вибірки. Відсутність наглядачів, зокрема, не дозволяє розібратися, чи залежить зростання довіри і сприйняття від наявності внутрішнього мовлення в робота.
Також нещодавно вчені навчили роблений розум відвторювати рух язика, щоб той став більш схожим на нас під час мовлення, щоб також викликати довіру.
Внутрішнє мовлення — це значиме, хоч і невловиме психологічне явище, коли людина нібито розмовляє сама із собою. Його зазвичай визначають як особисте сприйняття мови — подібно до того, як у дитинстві ви слідували вказівкам дорослих, зараз ви слідуєте таким же, тільки від самих себе, хіба що не промовляючи їх уголос. Вчені вважають, що внутрішнє мовлення необхідне для психологічної рівноваги людини, оскільки пов'язане із самосвідомістю та пристосуванням до середовища. Через те, що розмова самим із собою вголос теж належить до цього явища, у роботів його здійснюють за допомогою відкритого мовлення. У цій роботі дослідники з інституту Палермо вирішили перевірити, чи може така властива людям поведінка сприяти взаєморозумінню з роботом. Вони гадають, що почувши думки робота, люди зможуть хутчіше і впевненіше створити уявлення про нього, краще розуміти його дії та це сприятиме приписуванню йому людських якостей, що вкінці підвищить довіру.
Тому вчені попросили 27 добровольців зіграти разом з алгоритмом у гру, у якій вони повинні співтрудитися для досягнення спільного заміру — правильно розставити предмети. На планшеті вони отримали уявний стіл із приладдям, яке потрібно було розставити відповідно до столового етикету. Учасник може перетягувати посуд, може просити про це робота та видіти його дії. При цьому вони будуть чути як слова робота, якими він звертається власне до них, так і його думки, які він буде промовляти вголос з іншою висотою звуку так, щоб їх можна було легко відрізнити. Така проста гра дозволить вивчити і суперечності між людьми та роботом, наприклад, якщо попросити робота зробити неправильну дію, і загальне враження від спільної роботи з дієвказами алгоритмами.
Думки робота тихі?
Внутрішнє мовлення висловлює цінності робота, особисті переконання та його думки щодо плідності і дій учасників у дружньому та розмовному вигляді. Воно зведене на пізнавальній архітектурі, яка спирається на взаємодійне коло, колообіг між сприйняттям робота, що він видить або чує, діями та пам'яттю. Внутрішнє мовлення показує мислення, якими робот орудується, щоб продовжувати грати: наприклад, глядає нових відомостей з довкілля або роздумує над діями. Під час взаємодії робот може вирішити щось зробити, наприклад, відмовитися виконати запит учасника.
Щоб оцінити, чи впливає внутрішнє мовлення робота на довіру, кожен доброволець пройшов опитування до та після гри. Після цього вчені отримали дані, що рівень довіри учасників і сприйняття ними людиноподібних ознак робота підвищуються після гри. Однак важливо сказати, що існує два основні обмеження, що впливають на ці висліди: відсутність наглядачів і невеликий розмір вибірки. Відсутність наглядачів, зокрема, не дозволяє розібратися, чи залежить зростання довіри і сприйняття від наявності внутрішнього мовлення в робота.
Також нещодавно вчені навчили роблений розум відвторювати рух язика, щоб той став більш схожим на нас під час мовлення, щоб також викликати довіру.